надішли мені лаванду з кримських гір
посміхнися - як ти тільки вмієш - з фото
пам’ятаєш? присмак кави - там де «Мусафір»
пам’ятаєш? як хмариться, туманиться у каньйоні
нагадай мені за вулички Бахчисарая
заклик муедзіна, мінаретів олівці
дощ відчуй імлистий, холодок гранітних брил
і долоньку заховай в моїй руці
памятаєш? сутінки вагону, стук коліс
вихори шалені в двох серцях
відчуваєш? як гаряча кров "Екім-кари"
розливається по ерогенних зонах
як ти там, моя фісташко, де сховалась ніжна Джаніке?
чи ніхто не розірвав твоє зашерскле тіло?
чи так само підземелля криють щось таке
що тепер згадати солодко і гірко
зацілуй - як тільки ти умієш,
говори з теплом, що лиш у тебе є
дай напитися краплинами із твого тіла
і не відпускай мене нікуди, як тоді
посміхнися – ти завжди так гарно посміхалась
наче дівчинка мала - закопиль вуста
обійняти дай тебе, закрутить навколо
щоб аж паморочилася голова
напиши мені всього три слова
врешті просто надішли листа
напиши, що зараз ти щаслива,
що можливо й не усе гаразд,
але ти - мене не розлюбила
але ти - пробачила мене
надішли ж мені лаванду з яйл і перевалів,
зачаруй мене у терні й кропиві,
і посидь зі мною на краєчку прірви,
в мить, що певно краща у житті…
