Формально відбувається дія, формально відбувається вибір каналів. Проте, зовні це лише втуплений в екран погляд. Таке собі поклоніння тисячеликому і тисячемовному теле-антихристу, який одночасно і тут, і за тисячі кілометрів звідси. Диявол поставив своїх намісників усюди. Думка, що обираючи його праву чи ліву руку ви змінюєте його сутність – смішна!
Звичайно приємно знати, що ця фізіономія представляє цілком симпатичних «старих донецьких», а ось ця – групу «РосУкрЕнерго» (п'яту колону Московії в Україні), але без боротьби за право бути не рабом обидва клани потиснуть один одного і візьмуться за гречкосіїв.
Господь в якості Держдепартаменту Едему спостерігає за тим, що коїться на Землі - періодично посилає своїх комісарів та небесних спостерігачів, закриває рахунки добрих справ і заносить імена до чорного списку тих, кому в'їзд до раю заборонено. Але от біда, усі це зрозуміють лише після перетину вод Лети. Проте на той час вже буває пізно каятися. Небесно-польова трійка дає копняка до пекла.
Не знаючи, чим би ще нашкодити людству, диявол вирішив допомогти з фіксацією гріхоробства. Навіщо напрягати цілу орду янголів, якщо можна змусити людину фіксувати усі свої вчинки та думки самостійно. Невідомо достеменно чи Цукербергу просто підкинули ідею чи все ж таки нечистий керував процесом до бета-версії. Але судячи з назви (facebook – koob es-saf (араб.) – куб чистоти, куб рядів), останній варіант видається ймовірнішим.
За переказами, коли Чорний камінь Кааби спустили з неба, він був сліпучої білизни та блищав так, що його було видно за чотири дні ходи від Мекки. Але поступово, від дотиків численних грішників, камінь темнів, поки не перетворився на зовсім чорний. Так само найбільша соціальна мережа поступово перетвориться в цифрове пекло і архів гріхів. Ми самі пишемо свої судові рішення, самі ув'язнюємо себе в тенетах трьох шісток W(VI)orld W(VI)ide W(VI)eb, набираючи адреси сайтів. Ми чекали армагеддон у зблисках небесних колісниць та глобальних катаклізмах, але не помітили, що ми в його епіцентрі.Янголи господні приходять в образі антиглобалістів і масках Гая Фокса, натомість цифровий антихрист скуповує наші душі, даруючи усілякі забаганки через укладання ліцензійних угод.
Україна, що мала усі шанси оминути обійми бюрократичного інтернаціоналу, на жаль стрімко втрачає свій анархістський антивірус. Старшина здає гетьманів за опціони та офшорні ярлики на правління, посполиті грабують тяжким трудом зібрані достатки своїх більш підприємливих земляків. Третя республіка вичерпала себе як проект. Натомість будується українська Річ Посполита. Нічого нового – магнати, які призначають короля, корпоративні армії та реєстрове козацтво, цехи і братства, війни конфесій, нарешті - вибори до сейму. Одна проблема – нема поділу на шляхту і бидло. Бо бидло по обидва боки бар'єру. Кожному з видів бидла пропонуються свої моделі сублімації громадсько-політичного лібідо. Незважаючи, що рештки шляхти намагаються підняти холопів на нову Хмельниччину, наразі це нікого не колише. Девальвація цінності насильства і спротиву владі дала глибоке коріння.
Варто за це подякувати рідному Іуді – третьому президенту. Глибока вербовка прикордонника Ющенка (як відомо, любі мої естети, прикордонні війська СРСР входили до складу КДБ) напевно сталася ще тоді. Адже інакше не можна пояснити технологію стигматизації базових архетипів українства, що була використана помаранчевим месією. Як наслідок ми втрачаємо мову, історію, легітимність, генофонд, врешті матеріальні цінності. Тому зараз перед Україною лежить поле. І нажаль воно не Косове, де має вирішитися усе. Скоріше Бородинське, а то й Каталаунське. І якщо в перших принаймні було зрозуміло – хто свій, хто чужий, то вже на Каталаунських полях панувала Перша європейська громадянська війна. Зараз лінія фронту проходить по родинах, гаманцях, святинях та літерах. Знаходження окремих унікумів або свідомих дезертирів у глибокому тилу є лише тим самим винятком із загальних правил і відтермінуванням шибениці. Бо ця ВІЙНА - це якраз той випадок, коли краще пасти коня найбоязкішого воїна на полі бою, ніж пересидіти вдома.
Бо колись тебе чи мене запитають вузькоокі господарі: «Де ти був, коли твоє царство котилося до могили? Чому ти не подав руку полководцям, що не зрадили імператорській присязі?». Я не певен, що знатиму відповідь. Я не певен, що доживу до такої ганьби. Але я певен, що до ранкової зорі лишилося кілька хвилин. Найгустіша темрява перед приходом денного світила.
Перші півні вже прокукурікали. Небо періодично збирає жертовну данину, а ми застоялися в черзі. Вила вже винесені з сараю, встромлені в землю і чекають на своє.
Комментариев нет:
Отправить комментарий