Новий рік – це завжди сподівання чогось кращого.
В особистому житті, суспільній сфері та, власне, в усьому.
Це аромати мандаринів, соснової хвої та китайського пороху.
Снігові кучугури, бенгальські вогні та море шампанського.
Новий рік це набагато більше, ніж ніч з 31 грудня на 1 січня.
Це концентрована історія людства. Від гріхопадіння в салат олів'є на ранок першого дня· до очищення в йорданській воді.
Проміж цих орієнтирів тиха радість сімейного кола на Різдво і щира забава Щедрого вечора.
Будь-хто з молодих розкаже вам в чому ж полягає справжня чарівність цього дивного свята. Відчуття свободи від батьківського пильного ока. Поцілунки на морозі і сніг за пазухою.
Будь-хто з людей похилого віку поділиться спогадами від пережитих нових років. Відчуття минулої молодості, слова давно забутих застільних пісень. Вітання друзям від Камчатки до Калінінграду. Нікому не потрібна, але традиційна «Іронія долі».
Представники "золотої середини" нічого не розкажуть. Вони просто п'ють та їдять. У великій кількості. Для них це нагода просто порелаксувати. Забутися. Позбавити мозок думок про усі проблеми. Де брати гроші, що робити - усе це повернеться потім. А зараз - транссьорфінг у казкову реальність серпантинів та конфетті, новорічних мюзиклів та концертів.
Новий рік у радянський, а особливо пострадянський період завжди був символічним прикордонням.· Прикордонням, в яке намагалися входити без вантажу минулих проблем, з хоч і тимчасовою, але посмішкою, з запасами олів'є та горілки.
Новий рік завжди сприймався як старт чогось нового. Він прийшов з радянського календаря, і став таким собі днем культу суспільства споживання. Але на відміну від Дня Перемоги і свята Жовтневої революції, останній день року завжди сприймався, як свято домашнє.
Як правило, більшість свят мають чітке етнічне, релігійне, або, в крайньому разі, ідеологічне підґрунтя. Вони формують мораль, національну свідомість, спадковість традицій, певний культурний традиціоналізм. Сюди можна віднести Різдво чи Щедрий вечір (це те, що зазвичай кличуть старим Новим роком). І дуже сумно, що домофони й багатоповерхівки вбивають ці давні свята. Щораз усе менше й менше ·колядників і щедрувальників натискають кнопки дзвоників на дверях.
Але ж насправді зараз втрачено і сенс новорічного свята. Зник сенс переходу в саму казку. Коли нове тисячоліття не стало довгоочікуваним кінцем світу, Новий рік перетворився на ще-одне-свято.
Власне тому так важко пояснити європейцям чи американцям на біса на новорічні свята (а це ж аж два тижні!) ми накупляємо стільки харчів, не кажучи вже за алкоголь. Душа людини в повній мірі розкривається під час свята. Як вона може розкритися і в який бік, при наявній ситуації, сказати важко. Тут межу кожен сам ставить індивідуально.
Раніше, це був один з небагатьох днів, коли ти міг собі дозволити бути вільним від обов'язків. Зараз, за наявності грошей, таких днів - триста шістдесят п'ять на рік. Головна проблема, що чекати або нема чого, або не дуже й хочеться.
Парадокс полягає в тому, що змінюється те, що можна було б і стабілізувати, а стабілізується те, за чим давно смітник плаче. Тому вже хочеться або соціального вибуху, або запровадження надзвичайного стану. Стан напівнедоробленості -частково-вагітності просто дратує. Особливості політичної ситуації по всьому світу це тільки підкреслюють.
Але все це було б несуттєво, якби було видно якусь чітко сформульовану мету.
Кожному по будинку! Нагодуємо всіх досхочу!
Побудуємо Українську імперію! Януковича - в генсеки ООН!
Усім гарним хлопцям по гарему! Усім дівчатам по Джонні Деппу!
Або будь-що. Байдуже.
Як стверджує один з модерних українських мислителів - в усьому світі патріотизм – це претензії, і лише в нас – це скромність. Скромність здібностей. Чи скромність бажань.
Усі свята мають кілька особливостей.
Перша – нагадування про гіркоту або приємне в минулому.
Особливість друга - заспокоєння або натхнення душі.
Третя – підбиття підсумків і встановлення нової мети.
Бажано - дуже далеко на обрії. Щоб не виникало бажання відкосити.
Зрозуміло, що не з нашими ресурсами змінювати світові культурні тенденції. Коли християни чекають другого пришестя, мусульмани - Магді, а буддисти - Майтрейю, говорити про глобальний екстаз смішно. Проте нинішній формальний перехід, з одного часового проміжку в інший, як і колись, все ж цікавіший за попередні. І не тому, що хтось обіцяє усілякі глобальні катаклізми. Принаймні з історії невідомо такого катаклізму, який був би потрібен Україні для активізації.
Просто не можна злетіти у небо, втупившись очима у багнюку під ногами.
А отже після Великої новорічної ночі все ж таки треба буде прокидатися.
А поки що - з Новим роком! Різдва в домашньому колі та веселого Щедрого вечора!
Нехай кожному буде чого чекати і буде що змінювати на краще!
А інакше навіщо псувати цю гарну планету?
В особистому житті, суспільній сфері та, власне, в усьому.
Це аромати мандаринів, соснової хвої та китайського пороху.
Снігові кучугури, бенгальські вогні та море шампанського.
Новий рік це набагато більше, ніж ніч з 31 грудня на 1 січня.
Це концентрована історія людства. Від гріхопадіння в салат олів'є на ранок першого дня· до очищення в йорданській воді.
Проміж цих орієнтирів тиха радість сімейного кола на Різдво і щира забава Щедрого вечора.
Будь-хто з молодих розкаже вам в чому ж полягає справжня чарівність цього дивного свята. Відчуття свободи від батьківського пильного ока. Поцілунки на морозі і сніг за пазухою.
Будь-хто з людей похилого віку поділиться спогадами від пережитих нових років. Відчуття минулої молодості, слова давно забутих застільних пісень. Вітання друзям від Камчатки до Калінінграду. Нікому не потрібна, але традиційна «Іронія долі».
Представники "золотої середини" нічого не розкажуть. Вони просто п'ють та їдять. У великій кількості. Для них це нагода просто порелаксувати. Забутися. Позбавити мозок думок про усі проблеми. Де брати гроші, що робити - усе це повернеться потім. А зараз - транссьорфінг у казкову реальність серпантинів та конфетті, новорічних мюзиклів та концертів.
Новий рік у радянський, а особливо пострадянський період завжди був символічним прикордонням.· Прикордонням, в яке намагалися входити без вантажу минулих проблем, з хоч і тимчасовою, але посмішкою, з запасами олів'є та горілки.
Новий рік завжди сприймався як старт чогось нового. Він прийшов з радянського календаря, і став таким собі днем культу суспільства споживання. Але на відміну від Дня Перемоги і свята Жовтневої революції, останній день року завжди сприймався, як свято домашнє.
Як правило, більшість свят мають чітке етнічне, релігійне, або, в крайньому разі, ідеологічне підґрунтя. Вони формують мораль, національну свідомість, спадковість традицій, певний культурний традиціоналізм. Сюди можна віднести Різдво чи Щедрий вечір (це те, що зазвичай кличуть старим Новим роком). І дуже сумно, що домофони й багатоповерхівки вбивають ці давні свята. Щораз усе менше й менше ·колядників і щедрувальників натискають кнопки дзвоників на дверях.
Але ж насправді зараз втрачено і сенс новорічного свята. Зник сенс переходу в саму казку. Коли нове тисячоліття не стало довгоочікуваним кінцем світу, Новий рік перетворився на ще-одне-свято.
Власне тому так важко пояснити європейцям чи американцям на біса на новорічні свята (а це ж аж два тижні!) ми накупляємо стільки харчів, не кажучи вже за алкоголь. Душа людини в повній мірі розкривається під час свята. Як вона може розкритися і в який бік, при наявній ситуації, сказати важко. Тут межу кожен сам ставить індивідуально.
Раніше, це був один з небагатьох днів, коли ти міг собі дозволити бути вільним від обов'язків. Зараз, за наявності грошей, таких днів - триста шістдесят п'ять на рік. Головна проблема, що чекати або нема чого, або не дуже й хочеться.
Парадокс полягає в тому, що змінюється те, що можна було б і стабілізувати, а стабілізується те, за чим давно смітник плаче. Тому вже хочеться або соціального вибуху, або запровадження надзвичайного стану. Стан напівнедоробленості -частково-вагітності просто дратує. Особливості політичної ситуації по всьому світу це тільки підкреслюють.
Але все це було б несуттєво, якби було видно якусь чітко сформульовану мету.
Кожному по будинку! Нагодуємо всіх досхочу!
Побудуємо Українську імперію! Януковича - в генсеки ООН!
Усім гарним хлопцям по гарему! Усім дівчатам по Джонні Деппу!
Або будь-що. Байдуже.
Як стверджує один з модерних українських мислителів - в усьому світі патріотизм – це претензії, і лише в нас – це скромність. Скромність здібностей. Чи скромність бажань.
Усі свята мають кілька особливостей.
Перша – нагадування про гіркоту або приємне в минулому.
Особливість друга - заспокоєння або натхнення душі.
Третя – підбиття підсумків і встановлення нової мети.
Бажано - дуже далеко на обрії. Щоб не виникало бажання відкосити.
Зрозуміло, що не з нашими ресурсами змінювати світові культурні тенденції. Коли християни чекають другого пришестя, мусульмани - Магді, а буддисти - Майтрейю, говорити про глобальний екстаз смішно. Проте нинішній формальний перехід, з одного часового проміжку в інший, як і колись, все ж цікавіший за попередні. І не тому, що хтось обіцяє усілякі глобальні катаклізми. Принаймні з історії невідомо такого катаклізму, який був би потрібен Україні для активізації.
Просто не можна злетіти у небо, втупившись очима у багнюку під ногами.
А отже після Великої новорічної ночі все ж таки треба буде прокидатися.
А поки що - з Новим роком! Різдва в домашньому колі та веселого Щедрого вечора!
Нехай кожному буде чого чекати і буде що змінювати на краще!
А інакше навіщо псувати цю гарну планету?
Комментариев нет:
Отправить комментарий